Анна Кулай

«Я не можу розслабитися» — цю фразу я часто чую від своїх клієнтів. Іноді навіть у моменти відпочинку, коли, здавалось би, можна видихнути й дозволити собі паузу, тіло залишається напруженим, думки не зупиняються, а всередині — постійна тривога. Здається, що відпочинок потрібно заслужити, що не можна просто «бути», без контролю чи продуктивності.
За цим відчуттям часто стоїть цілий комплекс причин: звичка постійно тримати себе «в тонусі», страх втратити контроль, невміння зупиняти внутрішній діалог, а іноді — досвід, який навчив, що розслабленість небезпечна. Тіло й психіка ніби звикають до напруги як до «норми».
 У цій статті я хочу розповісти, чому нам так важко дозволити собі спокій і що стоїть за постійною внутрішньою мобілізацією.
Можливі причини постійної напруги
            1.         Хронічний стрес
Коли ми живемо в умовах постійного тиску — дедлайни, новини, невизначеність — тіло звикає перебувати у стані “бойової готовності”. Навіть якщо загрози вже немає, напруга не зникає.
            2.         Невирішені емоції
Злість, страх чи смуток, які ми звикли «проковтувати», залишаються в тілі. З часом це перетворюється на відчуття, ніби ми завжди на межі.
            3.         Потреба в контролі
Людина, яка важко переносить невизначеність, намагається тримати все під контролем. Це створює постійне внутрішнє напруження — ніби потрібно бути напоготові, щоб нічого не пропустити.
            4.         Виховання та життєвий досвід
Якщо в дитинстві розслабленість вважалася «лінощами» або небезпечною, доросла людина несвідомо повторює цю модель.
            5.         Фізичні фактори
Недосипання, перевтома, гормональні зміни або надмір стимуляторів (кава, гаджети) теж підтримують стан напруги.

Що можна зробити самостійно: практичні кроки

            1.         Звернути увагу на тіло
Прислухайся, де саме відчуваєш напругу: у плечах, щелепі, животі. Лише усвідомлення вже допомагає зменшити її. Корисні мікро-паузи: потягнутися, зробити кілька глибоких видихів, розім’яти шию.
            2.         Дихальні практики
Повільне, усвідомлене дихання заспокоює нервову систему. Наприклад: вдих на 4 рахунки, видих на 6. Це допомагає тілу «зрозуміти», що небезпеки немає.
            3.         Обмеження стимуляторів
Менше кофеїну, новин, постійних повідомлень у телефоні. Вони тримають нас у режимі збудження.
            4.         Регулярний рух
Фізична активність допомагає зняти м’язову напругу та вивільнити накопичені емоції. Це може бути біг, йога, танці або просто швидка прогулянка.
            5.         Місце для емоцій
Дозволь собі злитися, сумувати, радіти — а не тільки «тримати себе в руках». Розмова з другом чи терапевтом може стати безпечним простором для цього.
            6.         Практика “достатньо”. Формування нових звичок.
Вчитися зупинятися, навіть якщо здається, що ще можна/треба більше. Це поступово формує нову звичку — дозволяти собі відпочинок.

Що буде, якщо нічого не робити з постійною напругою
Якщо довго залишатися в цьому стані, тіло та психіка починають виснажуватися. Постійна напруга може призвести до:
            1.         порушень сну — складно заснути або прокидатися відчуваючи втому, часті пробудження протягом ночі;
            2.         погіршення здоров’я — головні болі, проблеми зі шлунком, біль у спині чи м’язах, постійна втома, зниження імунної системи в цілому;
            3.         емоційного вигорання — коли немає сил ні на роботу, ні на стосунки;
            4.         зростання тривоги чи депресії — відчуття, що «я вже не справляюся»;
            5.         труднощів у стосунках — дратівливість, віддалення від близьких, бажання постійного усамітнення, відсутність радості.
Тобто напруга не просто “звичка бути в тонусі” — з часом вона перетворюється на серйозну перешкоду для життя.
 Як може допомогти психотерапія
 Постійна напруга рідко зникає сама собою — зазвичай вона має глибші причини. У терапії можна поступово дістатися до них і зрозуміти, що саме підтримує цей стан у вас.
            1.         Усвідомлення причин. Разом із терапевтом можна дослідити, коли з’явилася звичка бути «завжди напоготові» — у дитинстві, у стосунках чи під час складних життєвих подій.
            2.         Робота з тілом та емоціями. Психотерапія допомагає навчитися помічати сигнали тіла, виражати емоції без страху й провини, поступово знімати внутрішні затиски.
            3.         Зміна ставлення до себе. Важливо не лише зняти симптоми, а й навчитися бути до себе м’якшим, дозволяти відпочинок, визнавати свої потреби.
            4.         Новий досвід безпеки. У терапевтичних стосунках людина поступово вчиться довіряти, бути розслабленою, відчувати опору — і переносить це у своє життя.
Психотерапія не дає «чарівної кнопки розслаблення», але створює простір, де можна крок за кроком навчитися відчувати спокій і свободу всередині.
Напруга, яку неможливо зняти навіть у моменти відпочинку, — дуже виснажує. Я добре знаю, як важко постійно жити у стані внутрішньої мобілізації, коли тіло не дозволяє розслабитися, а думки не зупиняються.
У своїй практиці я допомагаю клієнтам побачити, що стоїть за цим відчуттям: невисловлені емоції, потреба в контролі, досвід, який навчив жити «на напрузі». Ми вчимося разом поступово повертати контакт із тілом, дозволяти собі спокій, знімати внутрішні затиски, знаходити нові способи підтримки себе та формувати нові звички.

Сучасні діти народжуються в світі, де онлайн — це не окрема реальність, а частина щоденного життя. Але що робити, коли здається, що саме віртуальний світ «забирає» дитину у вас?
За даними дослідження EU Kids Online 2020 понад 80% підлітків в Європі щодня користуються смартфонами, а близько 20% мають ознаки проблемного використання інтернету. В Україні ситуація схожа: згідно з дослідженням U-Report (ЮНІСЕФ), майже кожен восьмий підліток (12,6%) має ознаки залежності від соціальних мереж, причому найвищий рівень залежності спостерігається серед 15-річних дівчат (15%).
 І все це не про лінь чи “зависання”. Це — спосіб справлятись, шукати підтримки, втекти від напруги або знайти те, чого бракує офлайн.
У цій статті ми не говоритимемо про заборони. Ми поговоримо про інше: як побачити, що стоїть за поведінкою дитини — і як через розуміння відновити зв’язок, з якого й починається шлях до балансу.
Як розпізнати інтернет-залежність у дітей та підлітків?
Більшість дітей і підлітків активно користуються гаджетами — це нормально в сучасному світі. Але є ознаки, які можуть свідчити, що онлайн займає занадто багато місця у житті дитини і вже шкодить її розвитку, самопочуттю чи стосункам.
Зверніть увагу, якщо:
•       Час онлайн неконтрольований
Дитина не може зупинитися, навіть коли просили. Обіцяє «ще 5 хвилин» — і це триває годинами.
•       Різка реакція на обмеження
Гнів, істерики, замкнутість або образа, якщо попросити відкласти телефон або вимкнути гру.
•       Порушення сну та ритмів життя
Лягає спати пізно, встає втомленою, може пропускати прийоми їжі або домашні справи.
•       Зниження інтересу до офлайну
Більше не цікавить те, що раніше подобалось: друзі, хобі, спільний час. Є тільки гаджети.
•       Соціальне віддалення
Більше часу наодинці, уникає живого спілкування, замикається в кімнаті з екраном.
•       Проблеми з навчанням та увагою
Зниження успішності, не може зосередитись, постійно «в думках» про гру або мережу.
•       Емоційна нестабільність
Часті перепади настрою, роздратування, тривожність, апатія — особливо поза інтернетом.
Важливо: сам по собі час перед екраном не завжди є проблемою. Але якщо ви бачите, що онлайн витісняє реальне життя, стосунки, навчання — це вже сигнал.

Види інтернет-залежності у дітей та підлітків
Інтернет-залежність — це не лише про ігри чи соцмережі. Залежною може стати будь-яка активність онлайн, яка дає дитині сильні емоції або відчуття контролю. Важливо розпізнати, що саме захоплює дитину — це допоможе краще її зрозуміти.
Ось основні типи:
•       Геймерська (ігрова) залежність
Ваша дитина проводить багато годин у відеоіграх — часто онлайн. Ігри стають головним сенсом дня, а реальність — нудною та тривожною. Особливо небезпечні багатокористувацькі ігри з постійними оновленнями й соревновальним елементом.
•       Залежність від соціальних мереж
Дитина постійно перевіряє повідомлення, лайки, підписників. Відчуває страх «щось пропустити». Самооцінка сильно залежить від онлайн-реакції. Часто це більше стосується дівчат.
•       Залежність від відеоконтенту (YouTube, TikTok)
Безкінечні відео дають легке збудження, стимулюють дофамін — але не вимагають зусиль. Дитина «залипає» годинами, втрачаючи зв’язок із тілом, ритмом, реальністю.
•       Залежність від онлайн-спілкування (чатів, форумів)
Особливо при емоційній ізоляції в родині чи школі. Діти шукають розуміння, належність, «своїх». Онлайн-дружба може стати єдиним значущим зв’язком.
•       Шопінг і онлайн-покупки, донати
Менш поширено у дітей, але зустрічається. Купівля віртуальних речей, донати блогерам чи витрати в іграх — усе це може компенсувати відчуття нестачі чи самотності.
Важливо: в основі будь-якої залежності — не поведінка, а емоційний стан. Замість “відучити”, варто запитати: «А що вона чи він намагається отримати онлайн?» — і спробувати дати це в реальному житті.

Чому дитина «втікає» в онлайн і що вона там шукає?
Інтернет-залежність рідко виникає просто «від ліні» або через те, що «дитина нічим не цікавиться». Часто онлайн стає відповіддю на внутрішню потребу, з якою дитина не може впоратись інакше.
Ось, що діти та підлітки найчастіше шукають у віртуальному світі:
•       Увагу та прийняття
Онлайн можна бути «своїм» — не боятись помилитись, бути висміяним чи неприйнятим. Тут лайки та перегляди дають відчуття значущості.
•       Контроль і передбачуваність
У грі або соцмережі дитина керує подіями, на відміну від реального світу, де часто все вирішують дорослі.
•       Яскраві емоції та втеча від нудьги
У реальному житті буває складно, нудно або боляче. Онлайн — це легкий і швидкий спосіб переключитися або «відчути щось».
•       Втеча від напруги, тривоги або конфліктів
Якщо вдома багато критики, тиску або дитина не почувається в безпеці — екран стає її захисним куполом.
•       Розрядка для перевантаженої нервової системи
Після школи, гуртків, навантаження та стресу — гаджет стає єдиним способом «відпочити».
Онлайн-залежність — це часто не про інтернет, а про відсутність чогось важливого в офлайні: тепла, уваги, свободи, живого контакту. Якщо зрозуміти, що саме шукає дитина — можна дати це їй в реальному житті.

Як інтернет-залежність впливає на дитину або підлітка?
Інтернет-залежність — це не просто звичка багато часу проводити онлайн. Це реальний вплив на психіку, тіло, емоції та розвиток дитини. Ось як це може проявлятись:
На психічне здоров’я:
            •          Зростає рівень тривожності та дратівливості
            •          Часті коливання настрою
            •          Може з’явитися депресивність, апатія
            •          Знижується здатність до концентрації та саморегуляції

На стосунки та соціальні навички:
            •          Втрачається інтерес до живого спілкування
            •          Складно будувати дружбу офлайн
            •          Дитина може ставати відстороненою, замкненою
            •          У підлітковому віці — підвищується ризик булінгу або ізоляції

На навчання та мотивацію:
            •          Падає інтерес до школи, хобі
            •          Успішність погіршується
            •          Дитині важко зосередитись, доводити справи до кінця
            •          Усе нудне порівняно з онлайн-стимуляцією

На фізичне здоров’я:
            •          Хронічне недосипання
            •          Головні болі, напруга в тілі
            •          Порушення зору
            •          Зниження фізичної активності
Залежність порушує не лише поведінку — вона впливає на здатність дитини бути в контакті зі своїм тілом, емоціями, потребами та іншими людьми.
 ⠀
Що робити батькам? Перші кроки без тиску
Головне — не боротися з дитиною проти інтернету, а стати на її бік у пошуку живого, більш повного життя поруч. Ось із чого варто почати:
•       Замість боротьби — інтерес
Почніть не з заборон, а з щирого інтересу: «Що тобі подобається в цій грі?», «Покажеш мені, що тебе захоплює?». Навіть якщо не розумієте — важливо побути поряд.

•       Дайте дитині відчуття вибору
Підлітки болісно реагують на контроль. Краще обговорити: «Як ти сам думаєш, скільки часу в день нормально бути в телефоні?», «Домовимось разом?». Це про партнерство, а не про контроль.

•       Запрошуйте в офлайн — м’яко, через інтерес
Не «відклади вже цей телефон», а: «Може, разом щось приготуємо?», «Йдеш зі мною на прогулянку — просто побути поруч?». Офлайн має бути привабливим, а не обов’язковим.

•       Спостерігайте за собою
Діти не тільки слухають — вони дивляться. Якщо ви постійно «в екрані» — вони роблять те саме. Показуйте, що й вам буває важко, але ви стараєтесь теж знаходити баланс.

•       Розділіть відповідальність
Онлайн-залежність — це не «провина дитини». Це сімейна історія. Варто говорити про це спокійно: «Мені здається, ми всі трохи загубились у телефонах. Давай спробуємо щось змінити — разом?»

Важливо: перші кроки — це не «вимкнути інтернет», а ввімкнути себе поруч із дитиною.

Чи можна запобігти інтернет-залежності у дитини?
Так, і найефективніший спосіб профілактики — не в заборонах, а в якісному емоційному зв’язку між дитиною та дорослим. Ось кілька ключових принципів:
•       Створюйте безпечний контакт з дитиною
Коли дитина відчуває, що її бачать, чують і приймають — їй менше потрібно тікати в онлайн.
Питайте не тільки про оцінки, а про її почуття, думки, інтереси. Дайте зрозуміти: «Ти важливий для мене, навіть якщо ми думаємо по-різному».

•       Будьте прикладом балансу
Діти вчаться не з розмов, а з прикладу. Якщо ви самі перевантажені гаджетами — покажіть, як ви з цим справляєтесь.

•       Розвивайте офлайн-життя дитини
Простір, де дитина відчуває себе живою: спорт, творчість, друзі, природа, гра. Але не як «альтернатива екранам», а як справжня радість.

•       Встановлюйте рамки — але м’яко
Онлайн-час має бути частиною звичного розпорядку. Не як покарання, а як домовленість. Діти краще дотримуються меж, коли їх поважають.

•       Обіймайте, слухайте, будьте поруч
Найкраща профілактика залежності — це відчуття емоційного наповнення у реальному житті.
Профілактика — це не контроль за дитиною, а турбота про її стосунок з вами. І чим він тепліший — тим більше у дитини сил обирати баланс.

Коли варто звертатися по допомогу?
Часом батьківська любов, уважність і підтримка — це вже достатньо. Але бувають ситуації, коли зовнішня допомога може стати важливою опорою. Ознаки, що можуть свідчити про потребу звернутись до спеціаліста:
•       Дитина «зникає» в екрані майже повністю
Втрачає зв’язок із друзями, родиною, майже не спілкується, замкнена або відчужена.

•       Виражена емоційна нестабільність
Часті перепади настрою, депресивні стани, тривожність, агресія або сильна апатія.

•       Погіршення успішності, сну, здоров’я
Хронічна втома, порушення сну, пропуски школи, зниження інтересу до всього поза екраном.

•       Вам важко говорити з дитиною без конфлікту
Якщо діалог неможливий, а будь-яка спроба обмежити онлайн викликає сильну агресію або ізоляцію.

•       Ви самі почуваєтесь розгублено або виснажено
Ваші спроби не працюють, ви втрачаєте надію або відчуваєте провину й безсилля.

У таких випадках психотерапія — це не крайній захід, а турбота. Спеціаліст допоможе дитині зрозуміти себе, відновити контакт із батьками та знайти інші способи регуляції, окрім екрана.
Для дорослого психотерапія — це можливість зняти тягар провини, розібратись у власних почуттях, навчитися по-новому будувати контакт і підтримку. Часто батьки самі виростали без прикладу емоційної близькості, і терапія дає простір, де це можна вивчити — м’яко, без оцінки, у власному темпі.
Якщо вам важко — ви не одні
Онлайн-залежність — це не про “поганих дітей” і “недогляд батьків”. Це про те, як вразлива дитяча психіка шукає безпеку, контроль і тепло там, де його простіше знайти — в екрані.
Іноді, щоб повернути дитину з онлайну в живий контакт, потрібно почати з відновлення стосунку між вами. Це можливо — навіть якщо зараз здається, що “все втрачено”.
 У терапії ми не «лікуємо залежність» як окрему проблему — ми: вивчаємо, що стоїть за поведінкою дитини; шукаємо мову, якою можна знову говорити один з одним; повертаємо відчуття опори, довіри та живого контакту.

Інтернет-залежність — це стан, коли використання електроних гаджетів починає займати надто багато часу й витісняє інші сфери життя: спілкування, роботу, сон, відпочинок. Це не просто “я багато в телефоні”, а скоріше потреба бути онлайн, яка може викликати тривогу, дратівливість або навіть агресію, якщо доступу до інтернету немає.
На відміну від звичайного користування, залежність часто не дає відчуття задоволення — радше тимчасово знижує внутрішню напругу або заповнює емоційну порожнечу.
Інтернет-залежність — це не про «слабку силу волі» або про «погану поведінку». Це про складний внутрішній стан та про спосіб справлятись з тим, що болить, лякає чи перевантажує в реальному житті.
За даними звіту Digital 2024 від Meltwater, середній користувач проводить онлайн 6 годин і 40 хвилин щодня.  Водночас клінічну інтернет-залежність (як порушення) фіксують у середньому у 6% населення залежно від віку та країни. Це дослідження було проведене спеціалистами з Університету Гонконгу, де вони проаналізували дані понад 89 000 осіб з 31 країни.
Так як само ми можемо розпізнати інтернет-залежність, звідки вона береться та що з цим можно робити? Нижче я відповіла на деякі важливі питання, сподіваюсь, що ця інформація допоможе вам більше дослідіти та розкрити для себе цю тему.
Як розпізнати інтернет-залежність?
Залежність від інтернету не завжди легко помітити, особливо коли «всі так живуть»: працюють онлайн, спілкуються в месенджерах, відпочивають у соцмережах. Але є сигнали, які можуть вказувати, що баланс втрачено. Ось кілька характерних ознак:
•           Ви постійно перевіряєте телефон, навіть без причини.
            •          Час в інтернеті збільшується, а зменшити його — складно або викликає дискомфорт.
            •          Втрачається інтерес до офлайн-активностей, які раніше приносили задоволення
            •          Порушується сон — ви засинаєте або прокидаєтесь із телефоном у руках
            •          Робота або навчання страждають через відволікання в мережі
            •          Близькі скаржаться, що вас “немає поруч”, навіть коли ви фізично разом
            •          Після перебування онлайн ви часто відчуваєте втому, спустошення, вину або тривогу.

Якщо впізнаєте себе хоча б у кількох пунктах — варто поставити собі питання: що саме я шукаю в інтернеті? І чи можна це знайти іншим способом — живим, теплим, людським?

Які бувають форми інтернет-залежності?
Інтернет-залежність — це загальне поняття, яке насправді включає кілька різних форм. Кожна з них пов’язана з певною поведінкою онлайн, яка викликає сильне емоційне втягування та може ставати нав’язливою. Ось деякі з них:
•       Соцмережі
Безперервне гортання стрічки Instagram, TikTok або Facebook, перевірка лайків, коментарів, сторіс — усе це створює ілюзію присутності в соціальному житті, але часто лишає після себе втому, порівняння та відчуття недостатності.
•       Ігри
Онлайн-ігри (особливо багатокористувацькі) можуть затягувати настільки, що гравець починає уникати реального життя. У дітей і підлітків це найпоширеніший тип залежності.
•       Перегляд відео / стрімінг
YouTube, Netflix та ін. — ще одна форма «втечі», де можна годинами переглядати контент, навіть не помічаючи часу.
•       Онлайн-шопінг
Так так, постійний онлайн-шопінг теж може бути формою залежності. Активний перегляд інтернет-магазинів, «залипання» на маркетплейсах або безконтрольні покупки можуть бути способом заспокоєння або компенсації емоційного голоду.
•       Кіберсексуальна залежність
Надмірне використання відео або чатів еротичного змісту часто мають під собою глибоку емоційну ізоляцію або труднощі в інтимності офлайн.
•        Інформаційна залежність
Постійне споживання новин, статей, відео (навіть корисного змісту), коли людина вже не може зупинитися, бо боїться щось «пропустити».

Скільки є стадій інтернет-залежності?
Як і будь-яка залежність, інтернет-залежність не виникає раптово. Вона розвивається поступово — і зазвичай проходить через три основні стадії. Розуміння цього процесу допомагає вчасно помітити проблему.
•       Початкова стадія — зацікавлення та втеча.
Інтернет приносить задоволення: нова гра, цікаві відео, соцмережі — усе це дає емоційний заряд. Людина починає звертатись до онлайну, щоб зняти стрес, втекти від реальності чи нудьги. Це ще виглядає «нормально», але час онлайну поступово зростає.
•       Стадія втрати контролю
Час в інтернеті стає домінуючим. Людина намагається «зменшити», але не вдається. З’являється тривожність, роздратування, якщо немає доступу до мережі. Реальне життя — стосунки, робота, здоров’я — починають відходити на другий план.
•        Стадія залежності
Інтернет стає основним способом уникати реальності. Людина може заперечувати проблему або відчувати вину, але при цьому не зупиняється. Часто з’являється емоційне вигорання, ізоляція, проблеми в особистому та професійному житті.

Так чому і звідки виникає інтернет-залежність?
Ось кілька поширених причин, чому людина може «втікати» в онлайн:
•       Емоційна втома чи перевантаження
Коли життя здається занадто важким — інтернет дає швидкий «відпочинок»: ролик, мем, гра або стрічка новин дозволяють хоч на хвилину не відчувати втоми.
•       Самотність або нестача підтримки
Соцмережі створюють ілюзію зв’язку. Там є «присутність», хоч і не завжди жива. Для багатьох це спосіб не відчувати себе покинутим.
•       Брак сенсу або реалізації
Коли в реальному житті мало радості, інтересу чи мети — онлайн дає емоційні «стимули»: швидкі дофамінові імпульси, новизну, досягнення (наприклад, у грі).
•       Тривога, стрес, депресивні стани
Інтернет допомагає приглушити відчуття. Особливо, коли говорити про свої емоції або просити підтримки — складно або неможливо.
•       Дитячий досвід — відсутність контакту, безпеки, тепла
У дорослому віці ми часто намагаємось заповнити внутрішній «голод» — і онлайн здається легкодоступним, швидким способом.

Як подолати залежність від Інтернету?
Найперше — варто пам’ятати: це процес, а не кнопка «вимкнути». Ви не обов’язково маєте «кинути інтернет». Йдеться про те, щоб повернути собі вибір і відчуття контролю над тим, як і навіщо ви його використовуєте. Ось кілька напрямків, які можуть допомогти:
•       Спостерігайте без осуду
Спробуйте кілька днів поспостерігати, коли саме і чому ви тягнетеся до телефону або комп’ютера. Це не про самокритику, а про цікавість: що я зараз відчуваю? Чого мені не вистачає?
•       Зменшуйте надлишок поступово
Замість радикальних «детоксів» — спробуйте маленькі зміни: без телефону перші 30 хв після пробудження, жива зустріч замість листування, відключення повідомлень у певні години.
•       Шукайте задоволення в офлайні
Підтримка, натхнення, розслаблення — усе це має бути не тільки в інтернеті. Маленькі ритуали, творчість, прогулянки, зустрічі, дотики — це не заміна, а живе підживлення.
•       Робіть онлайн більш свідомим
Задавайте собі питання: навіщо я зараз заходжу в мережу? Що я хочу отримати? Чи справді я це отримаю?
•       Звертайтесь по підтримку
Інколи залежність — це симптом глибшої потреби. І з цим не завжди можна впоратись на самоті. Психотерапія — це простір, де з вами не борються, а слухають. Не забороняють, а розуміють. І де є шанс знайти новий, більш живий спосіб бути в контакті — з собою, іншими, життям.

Коли варто звернутись до терапевта? І як може допомогти психотерапія.
Варто звернутися до спеціалиста якщо:
•       Ви намагаєтесь обмежити час онлайн, але постійно повертаєтесь
•       Інтернет — єдине місце, де вам спокійно або “живо”
            •    Помічаєте, що уникаєте реальності, справжніх емоцій або близьких
            •    З’являється втома, роздратування, самотність, але знову тягне до екрана
            •    Здається, що ви втрачаєте контакт із собою

Психотерапія може стати тим простором, де все це нарешті можна розплутати, бо психотерапія — не про боротьбу з телефоном. Це про те, щоб зрозуміти:
•       що саме вас змушує «тікати» в онлайн
•       яких емоцій, близькості чи підтримки бракує в офлайні
•       як навчитись турбуватись про себе по-новому — без самозвинувачення і знецінення.

Психотерапія   — це місце, де ви поступово повертаєте собі контроль, вибір, присутність і живе відчуття себе. Якщо вам знайоме те, що ви щойно прочитали — ви не самі і з цим точно можна працювати.
Інтернет — не ворог. Але коли він стає єдиним способом заспокоїтись, розслабитись або втекти — це вже дзвіночок. Часто за залежністю ховається щось глибше: хронічна втома, самотність, нереалізовані потреби чи біль, якому давно не було місця.